Україна переживає глибоку системну кризу: негативні тенденції переважають у всіх галузях економіки, жодне міністерство не може похвалитися скільки-небудь значимими результатами своєї діяльності. У цьому сенсі чиновники вищої ланки як брати-близнюки. Але одна відмінність все-таки є: за деякими з них пильно спостерігають журналісти, міжнародні експерти, громадськість, створюючи максимально некомфортні для особистого збагачення умови, а комусь вдається залишатися в тіні своїх більш «талановитих» колег і уникати незручних запитань. Поки увага суспільства залучено до подій на фронті, енергетиці і тарифами на комунальні послуги, а також всіляких спарингів представників влади із застосуванням ніг і пляшок, керівники іншій галузі - дорожнього будівництва - її безсоромно знищують. Протягом останніх двох років більшість українських компаній були не те щоб витіснені конкурентами, а просто видавлені чиновниками з галузі. Особливий цинізм полягає в тому, що все це робиться під «вивіскою» будівництва в Україні справжніх європейських доріг європейськими компаніями на європейські гроші.
Експерти громадської організації «Дороги майбутнього» проаналізували виконання фінансованих міжнародними організаціями проектів дорожнього будівництва в Україні і отримали цікаву картину. Виявилося, що Державне агентство автомобільних доріг «Укравтодор» систематично не виконує підписані угоди і не забезпечує освоєння коштів на ремонт доріг, виділених нашій країні і забезпечених державними гарантіями.
Так, заплановані на 2015 рік роботи станом на середину року були виконані лише на 14%, при цьому співфінансування з бюджету України склало менше 5%. Не дивно, що Світовий банк замість 1200000000 доларів які передбачалося виділити в 2015 році, обмежився сумою в $ 560 млн. Таким чином Україна тільки від одного з міжнародних інвесторів недоотримала 640 млн доларів. Ще однією «перемогою» нашої країни на ниві фінансування дорожнього будівництва стало згортання програм Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), які сьогодні відмовляються вести переговори про подальшу долю проектів. Розбираючись в причинах ситуації, що склалася, експерти прийшли до висновку, що вона обумовлена зовсім не мінливим настроєм або жадібністю європейських банкірів, а якістю українського «дорожнього» менеджменту, який, замість того, щоб займатися підготовкою нових проектів і їх узгодженням з фінансовими організаціями, зайнявся ручним регулюванням питань з підрядниками.
Так, наприклад, контракт на будівництво дороги Київ - Знам'янка вартістю 47 млн євро був укладений з компанією «Онур» (Туреччина) в грудні 2014 року з терміном завершення робіт у квітні 2016 року. Але тепер сума проекту збільшилася в 1,5 рази, а контракт продовжений до квітня 2017 року. Аналогічне рішення було прийнято українськими чиновниками і щодо контракту з компанією «Тодіні» (Італія) вартістю 236 млн. Євро: укладений у квітня 2013 року з терміном закінчення робіт у вересні 2014 року, продовжено до квітня 2017 року. У цьому випадку «відповідальні особи» «Укравтодору» збільшили суму договору на 100 млн грн. за рахунок маніпуляцій з ввезенням техніки, з яких 11 млн грн. склали відсотки від нібито несвоєчасно сплаченої суми.
Пікантності процесу «реформування» надає положення в галузі вітчизняних дорожніх будівельників. Більшість з них воліють не коментувати свою складну ситуацію, сподіваючись, мабуть, пристосуватися і вижити. Ті ж, хто все-таки розраховує щось змінити на краще, вважають, що говорити про критичне становище на ринку потрібно. Компанія «Альтком» в липні 2013 року уклала контракт на ремонт дороги Київ - Одеса на суму 94 млн євро з закінченням робіт у січні 2015 року. Реалізація проекту була продовжена всього на 11 місяців - до листопада 2015 року. У громадській організації «Дороги майбутнього» зацікавилися, як приймаються рішення про продовження контрактів та / або збільшенні їх вартості за різними підрядникам. Але виявилося, що отримати доступ до цієї інформації неможливо. Практично неможливо. З конфіденційних джерел нам стало відомо, що компанія "Тодіні" продовжила контракт нібито унаслідок несвоєчасної оплати робіт з боку замовника, хоча гроші на оплату за контрактами постійно виділялися, та невідшкодування ПДВ. З компанією «Онур» як аргумент використовували зміна проектних рішень. В обох випадках законність дій сторін викликає глибокі сумніви. У той же час умови, в яких працює вітчизняний «Альтком» - неможливість вивезення з окупованих регіонів техніки, виробничих баз і людей, криза фінансової системи України і відсутність вітчизняного кредитного ресурсу, заборгованість по оплаті робіт за контрактом за 11 місяців, здалися недостатньо складними для того, щоб продовжити реалізацію проекту на такий же, як і у випадку з закордонними компаніями, термін. Більше того, сьогодні з боку чиновників звучать погрози розірвати контракт Київ - Одеса і застосувати до підрядника штрафні санкції. При цьому компанія-підрядник не висувала державі претензій за несплату ПДВ і не нараховувала пеню за прострочення, на відміну від своїх іноземних колег. До речі, міністр інфраструктури України пан Пивоварський озвучив українським компаніям умова, при виконанні якого вони зможуть отримати борги минулих періодів, - передати 20% від цих сум «на АТО». Втім, чиновники розташовують куди більшими засобами від українських дорожніх будівельників: станом на 15 жовтня 2015 в бюджет надійшло 34 млрд грн. цільових коштів, які повинні бути витрачені за «дорожнім статтями», в тому числі і на погашення заборгованості перед підрядниками, але фактично з цієї суми виділено 1,7 млрд грн. (якраз з неї міністр і пропонує дорожникам заплатити 20% «податок»). Питання, де залишилися 32300000000 гривень, за традицією залишається риторичним.
Відзначимо, що особливе ставлення українських чиновників до вітчизняних дорожнім будівельникам проявляється не тільки в роботі за існуючими контактам, але і в плані перспектив їх участі в майбутніх проектах. У вересні 2014 року в відкритих міжнародних торгах компанія «Альтком» виграла тендер на капітальний ремонт автомобільної дороги Київ - Чернігів. Але протягом півроку переможець так і не був оголошений, а результати тендеру, в порушення норм українського та міжнародного законодавства, були анульовані. Після цього були змінені тендерні умови і оголошено новий тендер. Ситуація виглядає, м'яко кажучи, дивною: з українських компаній одиниці здатні конкурувати із зарубіжними за ціною і якістю, і у випадках, коли вітчизняні «дорожники» перемагають у чесній боротьбі, відбувається або відміна тендеру, або зняття переможця з торгів. У наслідку замовлення отримують іноземні компанії, які платять податки до бюджетів інших країн і виводять з України валютні ресурси. Організація «Дороги майбутнього» неодноразово направляла на адресу Національного агентства автомобільних доріг України запити про причини анулювання результатів вересневого тендеру з проханням надати копію протоколу засідання тендерного комітету. Проте за традицією, порушуючи закони своєї країни - цього разу Закон України «Про доступ до публічної інформації» - «Укравтодор» залишив їх без відповіді.
Така позиція керівників галузі викликає ряд питань, які рано чи пізно перед ними поставить не тільки громадська організація: Платники податків якої країни їх містять і на службі якого народу вони складаються? Чи повинні українські чиновники відстоювати цікаві українських дорожніх будівельників і українських користувачів доріг? Чому нашим дорожнім босам не цікавий багаторічний зарубіжний досвід, який показує, що в багатьох країнах преференції має якраз національний виробник, а не іноземні компанії? В останньому угоді зі Світовим банком, який допускає пріоритет для вітчизняних компаній, така «опція» не була передбачена українською стороною. Чим продиктоване таке рішення - незнанням питання і дилетантством або це цілеспрямована політика витіснення з ринку українських компаній?
Також хотілося б зрозуміти, чому замість того, щоб збільшувати кількість реконструйованих доріг за рахунок фінансування міжнародних банків, «Укравтодор» їх зменшує? Чому замість того, щоб створювати нові високооплачувані робочі місця для українців, чиновники урізують вже існуючі? Чому, замість рішень, що зберігають валютні резерви України, приймаються ті, що призводять до їх скорочення? Чому, використовуючи західні технології будівництва та західні фінансові ресурси, ми ігноруємо принципи західного менеджменту і цінності вільного ринку, насамперед, чесну конкуренцію?
А поки залишається з жалем констатувати, що українська корупція виявилася сильнішою європейських цінностей. Закордонні компанії як частина демократичної, цивілізованої суспільства сьогодні стали ширмою, за якою наші чиновники примітивно і грубо, але результативно - подібно катку - «закочують в асфальт» надії українців на нові дороги та нову країну.