Славомір Новак, виконуючий обов’язки голови Держагентства автомобільних доріг України (Укравтодор), разом із головою Укрзалізниці Войцехом Балчуном став в українському Кабміні ще одним легіонером з Польщі.

Упродовж 2011-2013 років він працював міністром транспорту, будівництва та водного транспорту Республіки Польща. Відповідаючи, зокрема, за підготовку автотранспортної мережі під час підготовки до футбольної першості Євро-2012. Тепер він без зайвої скромності стверджує, що в його рідній Польщі дороги кращі, ніж у сусідній Німеччині.

В інтерв’ю НВ Бізнес пан Новак розповів, що готовий віддано працювати для розвитку транспортної галузі України та очікує на гідну оплату за свою роботу. Він не боїться політичного тиску, сподіваючись на підтримку вищих урядових кіл і на належне фінансування Укравтодору.

– У нас часто на машинах можна побачити наклейку "Я ненавиджу Укравтодор". Чому ви погодилися працювати в такій компанії?

– Іноді сам запитую себе про це… (Усміхається). Я бачив такі наклейки, але маю надію, що з часом ці водії почнуть їх знімати. Сподіваюся, що починається час великого будівництва та великої реформи цілої дорожньої галузі.

Чому я прийняв цей виклик? Все моє життя – це виклики, зміни середовища, нова діяльність. Після закінчення своєї політичної кар’єри я присвятив себе професійній діяльності, заснував компанію. Але так уже склалося, що я отримав пропозицію від прем'єр-міністра Гройсмана та міністра Омеляна очолити Укравтодор і застосувати тут свій досвід, набутий у Польщі.

Я сприйняв це як черговий великий виклик. Справжні чоловіки не бояться викликів.

– В Україні існує таке явище, як ямковий ремонт. Це коли ями на дорозі засипають чимось схожим на дорожнє покриття, а навесні воно сходить разом зі снігом. Потім це роблять знову та знову. Наскільки це явище відоме в Польщі?

– Це певний український експеримент. Вірогідно, це пов’язано з тим, що дорожня галузь України терпіла недофінансування впродовж багатьох-багатьох років. Винятком були два роки підготовки до Євро-2012, коли на цю сферу витрачалися більші гроші. Але понад 20 років хронічно бракувало коштів.

Якщо грошей замало, то передовсім не вдасться будувати дороги. Дороги – дорогі в утриманні, але ще дорожче коштує їх будівництво. Мені здається, що люди, які відповідали в Україні за дороги та Укравтодор, намагалися робити все можливе.

Я не критикуватиму своїх попередників. Ямковий ремонт – це винахід, призначений для того, щоби хоч якось можна було проїхати дорогами. Звісно ж, якість українських доріг, м’яко кажучи, незадовільна.

– Скільки вам точно дають грошей на цей рік, щоби щось змінити на краще?

– Ми маємо два варіанти. Коли ми розмовляли з президентом, з прем’єром, однією з умов мого приходу на посаду в Укравтодор була певна політична підтримка. І в уряді, і в президента, і у Верховній Раді. Наразі я її маю.

Коли ми готували плани на 2017 рік, то ми підготували план-максимум – 18 млрд грн. на ремонти доріг. То був би рекорд в історії України. Але внаслідок бюджетної роботи на сьогодні ми маємо лише 4,5 млрд грн. Після розмов з президентом і прем’єром запланована реструктуризація боргів у Національному банку. З тієї реструктуризації ми маємо отримати 15 млрд грн. додатково.

Якщо нам вдасться скласти це разом, то це може стати рекордним підсумком. Додам, що з 1 січня 2018 року почне працювати дорожній фонд і це дасть певну незалежність. Нарешті ми зламаємо щось, що висіло як фатум над українськими дорогами – річний режим витрачання грошей.

Ціла Європа, цілий світ, окрім соціалістичних країн, відійшли від планування інвестицій у дороги в річному режимі. Бо дороги не вдасться збудувати впродовж кількох днів чи місяців. Дороги мають служити роками, але й будувати їх доводиться доволі довго. Та ще й з огляду на наш клімат, оскільки зима забирає у нас чотири місяці праці і нам залишається лише вісім місяців.

Тому ми мусимо планувати в довшому горизонті, на два-три роки. І такі торги ми будемо оголошувати вже в цьому році. Розраховуючи також на додаткові кошти з державного фонду. І видатки на дороги – я вірю в це – мусять щороку зростати. А ми будемо мати щораз більшу частку в акцизі на пальне і зможемо витрачати ці гроші на дороги.

– Але ж ця сума, навіть якщо вона рекордна – дуже мала. Чи побачимо ми хоч якісь зміни на краще?

– Думаю, так. В 2017 році ми зможемо спостерігати перші результати. Чим швидше ми отримаємо додаткові 15 млрд грн. на ремонти, тим швидше зможемо оголошувати торги. І тим швидше будівельні фірми візьмуться за роботу, а люди побачать ефект.

Тут ніхто нікого не ошукає. Є гроші – оголошуємо тендер – фірма береться за будівництво. Якщо робота виконана добре, то ми її оплачуємо. Мусить бути гарантія якості. І так цей механізм запрацює.

Якби ми відразу мали 18 млрд грн., як нам обіцяли, то в 2017 році ми змогли би відремонтувати 2,2 тис. км доріг. Що було би рекордом в історії України.

– Це десь 2% від того, що треба відремонтувати?

– Якщо порівняти з нулем, як було досі, то ефект становитиме 200%. (Усміхається).

– Є такі траси – наприклад, Київ – Одеса, відрізок від столиці до Білої Церкви, який будується роками – там щось зміниться?

– Цей відрізок збудований на кошти європейських фондів. Ми уклали з виконавцем договір на закінчення цих робіт і в цьому році якраз цей відрізок має бути закінчений.

– В Україні можна зустріти інші написи, особливо на німецьких автомобілях: "Заберіть мене додому". Коли в нас будуть такі дороги, як у Німеччині?

– Я не буду об’єктивним, але вважаю, що зараз у Польщі дороги кращі, ніж у Німеччині. Причина дуже проста – вони "молодші", збудовані зовсім нещодавно. Німецькі дороги вважаються найкращими, але збудовані дуже давно. Якщо говорити цілком серйозно: Німеччина – найбагатша країна Європи. І багато країн не мають таких автомагістралей, як німці. Це по-перше.

По-друге, такі країни, як-от Франція, Німеччина будували свої дороги впродовж 40-50 років. Таке чудо, як у Польщі, коли головні автостради будувалися вісім років, стаються нечасто. Маю надію, що хоча би частина такого дива станеться в Україні. Але за умови, якщо будуть відповідні кошти. Якби не гроші Євросоюзу, то Польща би не мала таких автострад. І це треба відверто визнати.

На жаль, але Україна, мабуть, внаслідок політичних помилок у минулому, які я не буду оцінювати, втратила шанс швидко вступити в ЄС. Я розраховую і моя праця тут є певним виявом солідарності з Україною, що колись Україна вступить до ЄС і черпатиме кошти також і на свої дороги.

На сьогодні, і це треба визнати, ми приречені розраховувати лише на власні кошти, на платників податків і на невеличку допомогу Євросоюзу. І ще на міжнародні позики. Але їхньою найбільшою вадою є те, що позики треба повертати.

Отже, ми маємо дуже раціонально планувати будівництво доріг, не витрачати гроші на безглузді проекти, зосередитися на тих, які є найважливішими для України. Тобто, передусім, ремонт доріг, щоби люди могли доїхати до місця роботи, до школи, додому. І головні магістралі, щоби з’єднати порти Чорного моря із Західною Європою – це буде транспортний кістяк української промисловості. Порти Чорного моря мають великий потенціал розвитку і їх треба з’єднати з портами на Балтійському та Північному морях.

– Це плани на роки, а скільки ви плануєте залишатися в Укравтодорі?

– Як Господь Бог дозволить. Це насамперед залежатиме від волі громадян і від політичної волі. Якщо не буду відчувати підтримки, якщо не відчуватиму, що маю шанс щось тут реально змінити – не зрушимо з місця програму будівництва доріг і не буде видно ефекту – то я не буду насильно тут триматися. Наразі непогано, я дуже залучений, є багато важкої праці. Багато речей мене часто дивують. Не думав, що деякі механізми можуть так працювати.

Мусимо багато надолужувати з минулих років. Нема дорожніх проектів, мусимо їх розробляти, щоби виконати їх упродовж наступних років. В першу чергу, побачимо, наскільки ви будете задоволені моєю працею. (Усміхається).

– У нас останнім часом було багато реформаторів із дуже гарними ідеями. Але згодом вони звільнялися, бо не отримували належної підтримки, або зарплатня була мала. У вас є політична підтримка? І яка у вас зарплатня? Вас влаштовує?

– Це незадовільні гроші. Я очікую підписання контракту. Мої витрати враховують те, що я мусив переїхати в Україну. Я закрив свою фірму в Польщі. Моя сім’я й надалі мешкає в рідному мені Ґданську і на вихідних я літаю до них. Наразі даю собі раду з власних заощаджень. Але є розуміння з боку прем’єра та міністра Омеляна… Зрештою, джентльмени не розмовляють про гроші.

– Держслужбовці розмовляють.

– Така праця має бути оплачена. І якщо ми хочемо насправді боротися з корупцією, то людям потрібно платити нормальні гроші за їхню працю. Інакше вони завжди будуть мати спокуси.

Я заявив, що в такій структурі, як Укравтодор, не може бути такого, що люди працюють за $150-200 (на місяць – НВ Бізнес). Це просто неможливо.

– Мені здається, що ваш земляк пан Балчун (голова Укрзалізниці – НВ Бізнес) задоволений своєю зарплатнею…

– Так, мабуть… Як я вже сказав, це – професійна робота, і за неї потрібно платити. Сподіваюся, що зі мною контракт буде підписаний. І тоді не треба буде переживати за це, а зосередитися на роботі.

– Ми також вважаємо, що треба гідно платити добрим фахівцям. Інакше вони йдуть з влади і залишаються лише ті, які або крадуть, або не можуть нічого зробити.

– Дуже дякую. Така підтримка знадобиться, зокрема з огляду на те, що медіа дуже критично ставляться до заробітків в уряді.

– Щодо політичної підтримки. Яка у вас є гарантія, що ви залишитеся на своїй посаді?

– Істотне те, що я мушу бути в постійному контакті з міністром інфраструктури, який відповідає за будівництво доріг. Так само і з прем’єром, бо він відповідає за уряд, за реалізацію бюджету.

Завжди є певний конфлікт між міністром фінансів і людьми, які хочуть будувати дороги. А за дорогу треба заплатити. Міністр фінансів не завжди охоче виділяє кошти, тому потрібна підтримка прем’єра, і вона є.

Минулорічний бюджет уже був вищим, ніж попередній, почалися ремонти доріг. Цьогорічний бюджет буде ще вищим, а наступного року – ще вищим. Крок за кроком почнемо збільшувати видатки на дороги. Сподіваюся, що населення побачить ефект і буде задоволене якістю доріг. Але зазначу, що йдеться про перспективу двох-трьох років. Тут немає магів і чаклунів, нічого не станеться за день-два.

– Підтримка потрібна не тільки для того, щоб отримати фінансування, а для того, щоби призначити правильних людей на правильні посади. Чи є у вас підтримка звільняти та призначати тих, кого ви хочете?

– Так, маю певну свободу дій, якщо мова йде про кадрову політику у відомстві. Це також важливо.

Зрештою, за все своє професійне життя стараюся грати з відкритими картами. Всім, хто до мене приходить – губернатори, депутати, інші зацікавлені особи – я повторюю, що є кілька умов роботи в Укравтодорі. Ти маєш бути фахівцем, чесним і захопленим власною працею. Інше мене не цікавить. Політичні погляди, хто з ким зв’язаний, з якого виборчого округу походить…

Політики призначені для того, щоби лобіювати інтереси своїх виборчих округів. Я навчився з тим жити. Сам був політиком, знаю, як це працює. Очевидно, це не може переходити певних меж. Не може бути неприйнятного тиску, змушування, залякування. Цього нема. Принаймні, я з тим не зустрічався і буду підтримувати всіх своїх людей, щоби вони витримали подібний тиск. Бо ми зрештою відповідаємо перед громадянами за збудовану дорогу, а не перед тим чи іншим депутатом, який хоче мати дорогу під власним будинком.

– Скажіть, будь ласка, чи знаєте ви Ігоря Кононенка?

– Я знаю багатьох українських політиків і з-поміж інших знаю пана Кононенка, знаю пана прем’єра Гройсмана… Коли ми готували Євро-2012, ми зустрічалися. І я маю добрі, з професійної точки зору, спогади про співпрацю із приятелями з України.

– Він (Кононенко – НВ Бізнес) дуже впливова людина і його слово багато важить. Він вам щось обіцяв?

– Не слідкую за українською політикою, тому не знаю, наскільки він впливовий політик.

– Є інформація, що вам довелося піти з посади міністра в Польщі через те, що ви не все задекларували. А в нас із цим зараз дуже суворо. Що ж то було?

– То велика справа… (Усміхається). Власне, невелика справа, але в Польщі з цього зробили поважну справу. Як говорив, зокрема, і під час цього інтерв’ю, що граю з відкритими картами, граю чисто. І я заявив, що забув задекларувати як особисте майно подарунок від дружини та батьків – а я повинен був це зробити – то була звичайна помилка. Але з огляду на тодішню політичну атмосферу, була гігантська суперечка між генеральним прокурором і прем’єром нашого уряду, це стало підтекстом для удару по прем’єру і по мені. Я гонорово склав повноваження, був просто втомлений польською політикою. Таким чином, я закінчив політичну кар’єру і дуже похвалив себе за це. (Усміхається). Правду кажучи, це було одне з найкращих рішень у моєму житті – прощання з польською політикою. Особливо, як я зараз на неї дивлюся, то цілком за нею не жалкую.

– Думаю, що це хороший приклад для наших політиків – на такий крок мало хто зважиться в Україні.

– Взагалі ситуація було неприємною. Я дуже переживав, і моя родина дуже переживала. Невеличкою сатисфакцією було те, що деякі медіа Західної Європи показали цей випадок як приклад гонорової та чесної поведінки. Якщо були якісь сумніви – я помилився, попросив вибачення та й пішов із політики.

Я не страждаю від браку популярності чи симпатії в Польщі. Мене сприймають і трактують, зокрема на Помор’ї, в моєму колишньому виборчому окрузі, як того, хто збудував багато доріг і залучив великі інвестиції у Ґданськ. Це моя велика особиста сатисфакція, коли я їду дорогами, до будівництва яких я безпосередньо долучився.

Дуже хотів би залишити певний слід і в Україні. Щоби усвідомлювати, що на дорогу між Одесою та Польщею я маю певний вплив.

Новое Время